Вдруг слышу с экрана знакомую речь;
Я вновь в том краю, где когда то,
Призвали меня от кого-то стеречь
Тот край в униформе солдата.
Там пройдено мною немало дорог
Удачи деля и невзгоды,
Там, в буднях солдатских забот и тревог,
Прошли мои лучшие годы.
И в памяти ожил посёлок "Ключи"
День в день от утра до заката,
Три года старались меня научить
Премудростям службы солдата.
Сержант, капитан. как во сне, как в бреду;
Приказы, угрозы. нотации:
"Я быстро с башки твоей вышибу дурь!
Не думать! И не пререкаться!
Он видите ль думал! Нашёлся мудрец!
Вам следует лишь подчинятьсяч!!!!
Для вас командир здесь и мать и отец!
А думать нельзя! Отменяеться!!!"
Прошли, пролетели, промчались года;
Живу я в Сиднее, в Австралии;
О сколько солдатского пота, труда,
Без пользы, без нужды потратили…
Гляжу на экран, всё знакомы места,
Извилистой речки полоска,
С экрана читаю, как буд то с листа
Я жизни своей стголоски.
Летит вертолёт, там учёные, спор,
Тайга без конца и без края.
Камчатка, Камчатка...Мне с давних тех пор,
Ты стала, Камчатка, родная.
Николай Токарь.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 9209 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.