Звёздные алмазы, перламутры рос:
Эти самоцветы отыскав - не брось.
Унеси с собою в сказочные сны,
Мирно засыпая в объятьях весны.
И пускай укрылся за горами свет,
Ноченька минует - наступит рассвет.
Жаворонка трели солнечно чисты;
Так же защебечешь, пробудившись, ты.
Босиком умчишься на росистый луг.
Там себе отыщешь ты друзей, подруг:
Бабочки порхают с цветка на цветок,
Муравей-трудяга волочит листок,
Под кустом колючий суетится ёж.
Ну, а ты смеёшься, радостно поёшь
Птицею рассветной, нежным соловьём,
Милый светлый ангел, сердечко моё...
Что для нас с тобою золото и власть?
Жемчуг мирозданья, вовсе не таясь,
Радужным сверканьем манит за порог:
Он бесценный спутник будущих дорог.
Эти самоцветы отыскав - не брось:
Звёздные алмазы, перламутры рос...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
