Когда приходит пониманье,
То отступает суета,
Благословенно то познанье,
Что облекается в слова,
Которые шарами в лузу
Ложаться точно на заказ,
(Испытывал на прочность Музу
Подобным образом не раз).
А после шерстяной кольчугой
Я облачался в вещий стих,
И превращался он мне в друга,
Затем в противника на миг.
На третий день ставал мне чуждым,
Что я не узнавал потом,
Он был на время только нужен,
Как арендованный мной дом.
Теперь опять ищу я форму,
В которой тоже поживу,
И это стало уже нормой,
Что не стою я, а иду.
И так до самой до основы,
Где позовет последний глас,
И там не нужно будет слово,
Что воплощалось всякий раз.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
